Інформація про автора

Оксана Стефанівна Забужко (нар. 1960) – українська письменниця, літературознавиця, поетеса, есеїстка та публіцистка, громадська діячка. Народилася в Луцьку. Закінчила філософський факультет Київського університету імені Тараса Шевченка (1982) та захистила кандидатську дисертацію з естетики (1987). Викладала в українських та американських університетах, зокрема у Гарвардському та Піттсбурзькому. Стипендіатка Фулбрайта.

Авторка роману «Польові дослідження з українського сексу» (1996) – першого бестселера незалежної України, та роману «Музей покинутих секретів» (2009). Твори перекладені понад 20 мовами. Як поетка дебютувала в 9 років, авторка поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Дириґент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994) та інших. Її поезії покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами, зокрема гуртом «Тельнюк: Сестри». 

Оксана Забужко приділяє особливу увагу популяризації творчости Лесі Українки. Зокрема, у фундаментальній праці «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007) осмислює українську культурну історію через постать Лесі Українки. Авторка досліджує лицарський («єретичний», гностичний) дискурс у творчості Лесі Українки, який вписує Україну у систему європейських міфологій. Забужко аналізує роль української шляхти – «великопанської» спільноти, до якої належала і сама Леся Українка, та доводить значущість етичних і естетичних «кодів», вироблених цією спільнотою. 

Оксана Забужко упорядкувала видання «Апокриф» (з Предстоятелем УГКЦ Святославом Шевчуком), де вперше здійснено професійний богословський аналіз складних стосунків Лесі Українки з християнством, а також увійшла до складу редакційної колегії Повного видання творів Лесі Українки в 14 томах (20221).

Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2019), почесна громадянка Києва (2024), кавалер Ордену Почесного Легіону Франції (2023).