У видавництві Джадавпурського університету (Jadavpur University Press, Індія) побачила світ перша збірка творів Лесі Українки мовою бенгалі. До видання увійшли поезії та три драматичні твори: «Одержима», «Бояриня» та «Лісова пісня», а також есеї про життя письменниці та її місце в українській і східноєвропейській літературі.

Авторка перекладів Мрідула Ґош, індійська україністка, правозахисниця та голова правління Східноєвропейського інституту розвитку, переклала твори безпосередньо з української. Для неї це видання стало продовженням багатолітньої праці: ще 2012 року в Музеї Лесі Українки в Києві було презентовано її переклад «Лісової пісні» бенгальською. Нове видання вперше об’єднує під однією обкладинкою поезію та драматургію письменниці.

Мрідула Гош

За словами перекладачки, рукопис готувався в Києві з кінця літа до пізньої осені 2025 року, під час однієї з найважчих фаз російсько-української війни. Після кожного сигналу тривоги вона спускалася в укриття на станції метро і продовжувала працювати там, часто в темряві, за відключень електроенергії, що тривали від восьми до шістнадцяти годин на добу. Мрідула Ґош згадує, що в найтяжчі моменти їй допомагали слова вірша «Contra spem spero»: надія всупереч безнадії. Навіть назву книжки вона обговорювала з видавцем телефоном того ранку, коли над Києвом летіли ракети.

До роботи над виданням долучилися українські дослідниці: конструктивні поради надала завідувачка Музею Лесі Українки в Києві Ірина Щукіна, а розуміння творів, пов’язаних із Риґведою, збагатили праці сходознавиці Олени Огнєвої.

В анотації Лесю Українку представлено бенгальському читачеві як поетку, що постала в імперському патріархальному просторі Східної Європи ХІХ століття, де успіх означав лояльність, і зробила відточене рідне слово зброєю спротиву заборонам царської Росії; як символ жіночої свободи ще до утвердження фемінізму, авторку, чиї героїні зривають покрови олжі та втілюють вільний дух і нову свідомість.

Книжка доступна для замовлення на Amazon.