1 серпня у рівненському Музеї фотографії відбувся захід до дня пам’яті Лесі Українки, що поєднав наукову рефлексію, співану поезію й онлайн-міст із грузинським Сурамі – містом, де Леся Українка провела останні дні життя.

Відкрила захід презентація фотокниги Олександра Харвата і Галини Вокальчук «У фокусі – орбіта "2616 Lesya". Фотомандрівка від Звягеля до Сурамі», створеної до 150-річчя від дня народження поетеси.

Видання, що поєднує фотоальбом із елементами навчально-наочного посібника, містить понад 300 світлин, листи Лесі Українки до рідних, її вірші, написані в різних куточках світу, а також відомості про місця, де жила й подорожувала письменниця, і зафіксовані по всьому світу пам’ятники, меморіальні локації та артоб’єкти, присвячені їй. Готуючи книгу, автори залучали істориків і літературознавців, звіряли ймовірні маршрути мандрів поетеси зі старовинними картами й ретельно перевіряли факти за першоджерелами.

Особливе місце у програмі посіли виступи дослідниць творчості Лесі Українки, викладачок Національного університету «Острозька академія» Олександри Вісич і Світлани Кочерги, які до окупації Криму працювали у Музеї Лесі Українки в Ялті. Олександра Вісич поділилася спогадами про ялтинський музей, а Світлана Кочерга згадала покоління лесезнавців, що поступово відходить, і непрості перипетії збирання пам’яті про поетесу.

Поетичне слово Лесі Українки звучало впродовж усього вечора у співаному виконанні: пісні на її вірші подарували присутнім Валентина Люліч, голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України та голова Асоціації діячів авторської пісні та співаної поезії Рівненського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, Валентина Слуквіна, лікарка й виконавиця співаної поезії, та Наталія Павелко, викладачка музики і співу.

Кульмінацією вечора став онлайн-міст із сонячним Сурамі. Голова Союзу журналістів «Будинку грузинсько-української преси та книги» Валентина Марджанішвілі провела віртуальну екскурсію тамтешнім Музеєм Лесі Українки, показавши експозицію та територію довкола, зокрема найперший у світі пам’ятник поетесі.

Нині музей-бібліотека переживає важливу трансформацію, перетворюючись на повноцінний простір української культури, а теплі слова грузинських друзів зробили відстань майже невідчутною.

Захід засвідчив, що мистецтво долає кордони і час, а постать Лесі Українки сьогодні промовляє і мовою культурної дипломатії, що зближує народи, і мовою серця, яка наповнює та зцілює.