Бібліографічний опис:

Донцов Д. Поетка пророчиця (Леся Українка). Визвольний шлях. 1971. Ч. 2. С. 179–193.

Перша публікація:

Донцов Д. Поетка пророчиця (Леся Українка). Туга за героїчним. Ідеї і постаті літературної України. Лондон, 1953. С. 5–28.

Інформація про автора:

Донцов Д. (1883-1973) – літературний критик, есеїст, публіцист, політичний діяч. Народився в м. Мелітополь. Вивчав право у Санкт-Петербурзькому й Віденському університетах. Один із організаторів партійного руху в Україні, учасник визвольних змагань. Упродовж 1922-1939 рр. проживав у Львові, де став промітною фігурою як редактор часописів «Літературно-науковий вістник» «Заграва», «Вістник», ініціював видавництво «Книгозбірні Вістника». З 1939 р. перебував на еміграції (Румунія, Німеччина, Чехо-Словаччина, Франція, Велика Британія, США). Останні 16 років життя провів у Канаді, де викладав українську літературу в Монреальському університеті та подовжував займатися публіцистикою.

У статтях, присвячених Лесі Українці, визнав письменницю однією з духовних лідерів України, наголошував на її особистісній величі, виразних державотворчих ідеях, антиросійських акцентах, які не завжди помічали дослідники. Упродовж півстоліття (1913-1963) звертався до доробку письменниці, який вважав флагманом поступу для українців. Основні націософські праці Д. Донцова, що увійшли у скарбницю досліджень творчості письменниці: «Поэзия индивидуализма» (1913), «Поетка українського Рісорджімента (Леся Українка)» (1922), «Пам’яті великої бунтарки» (1938), «Сила крови («Три хвилини» Лесі Українки)» (1951), «Поетка пророчиця (Леся Українка)» (1953), «Конфлікт поколінь («Адвокат Мартиян» Лесі Українки)» (1954), «Забутий заповіт» (1963).