Одержима

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 3, с. 126 – 147.

Одержима, 1901 р.

Вперше надруковано у журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, т. 17, кн. 3, стор. 167 – 178. Того ж року «Одержима» була передрукована в збірці Лесі Українки «Відгуки», Чернівці, стор. 69 – 93.

В архіві зберігається повний чорновий автограф твору (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 799) із значними правками та дописками, без дати й без істотних відмін від тексту чистового рукопису (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 3, № 1625). Перший розділ чистового рукопису писаний рукою О. Кобилянської і має правки Лесі Українки, інші розділи переписані начисто авторкою.

Дата в чистовому рукописі – «18.01.1901 р.»

Драматична поема написана в Мінську протягом однієї ночі біля ліжка смертельно хворого С. К. Мержинського. Пізніше, в листі до І. Франка від 13 – 14.01.1903 р. Леся Українка визнала:

«…я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J'en ai fait un drame».

Подається за збіркою «Відгуки».

Гадаринське озеро – біля міста Гадари (сучасна назва – Мукса) в Палестині.

Галілея – північна частина Палестини.

Назарет – невелике місто в Галілеї, в якому, за євангельською легендою, провів дитинство Христос.

Ваал – у релігії стародавньої Фінікії, Сірії та Палестини бог сонця, землеробства, родючості. Культ Ваала був пов’язаний з людськими жертвоприношеннями. В переносному значенні служіння Ваалу – гонитва за матеріальними благами.

Гефсіманський сад – місцевість біля Єрусалима в Палестині.

Синедріон – найвища рада в стародавньому Єрусалимі, яка складалася з єврейської аристократії та духовенства. Виконувала релігійні, урядові та судові функції.

Астарот (Астарта) – в сірійській та фінікійській міфології богиня родючості, материнства і любові.

Преторіанці – в стародавньому Римі воїни привілейованої імператорської гвардії.

Саддукеї – представники релігійно-політичної течії в Іудеї в II ст. до н. е. – І ст. н. е., які представляла інтереси рабовласницької знаті, вищих єрусалимських жреців та чиновників.