Айша та Мохаммед

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 4, с. 100 – 106.

Вперше надруковано в журналі «Дзвін», 1913, № 1, стор. 6 – 8.

В архіві зберігається чистовий автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 772) з датою: «Ялта, 22.04.1907» та виготовлений К. Квіткою список з підписом Лесі Українки без дати (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 16).

Автограф та список майже ідентичні. Між першодруком і автографом є деякі відмінності. У першодруку, мабуть, при наборі механічно пропущено кілька рядків. Відсутній у першодруку й підзаголовок («Діалог»).

Зважаючи на пропуски та інші відмінності першодруку, не пов’язані з творчою роботою, а також на відсутність відомостей про читання та правку Лесею Українкою коректури, подаємо текст за автографом.

Діалог «Айша та Мохаммед» під назвою «Магомет і Айша» був поставлений на честь великої поетеси М. Старицькою у Києві (див. лист Лесі Українки до матері від 14.03.1913 р. та в кн.: «Леся Українка. Документи і матеріали. 1871 – 1970», К., Наукова думка, 1971, документи № 190, 191).

Мохаммед (570 – 632 рр.) – пророк, засновник ісламу. Факти про його сім’ю такі : в 595 р. він оженився зі вдовицею Хадіджею (555 – 619 рр.), старшої від нього на 15 (не на 25) років. Вона була єдиною його дружиною до самої смерті. Невдовзі після цього він оженився з Савадою, а в 623 р. він оженився з дочкою свого сподвижника Абу Бакра Айшою (613 – 678 рр.), якій на той час було 9 чи 10 років. Айша молодша від Мохаммеда на 43 роки, тому питання, чому він не взяв її одразу по смерті Хадіджі, стояти не повинно. Висновок : хронологічні зміщення потрібні Лесі Українці для художньої достовірності.