La voix d’une prisonnière russi
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 15 – 18.
Вперше надруковано в газеті «Слово» ч. 8, 1946 (Регенсбург) [Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости]. Лукаві радянські видавці цього видання «не помітили» і ложно написали, що у виданні 1977 р. цей твір подається вперше. Подається за машинописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки О. Косач-Кривинюк (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 934).
Автограф не знайдено.
Авторство Лесі Українки та дата написання (кінець 1896 р.) встановлюються на підставі листа поетеси від 6 листопада 1896 р. до дружини М. Драгоманова Л. Драгоманової.
Вперше надруковано українською мовою під назвою «Голос однієї російської ув’язненої» у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, 1947, стор. 121 – 123. У даному виданні український переклад подається з уточненнями В. І. Пащенка.
Стаття Лесі Українки є, по суті, політичним памфлетом, спрямованим проти тих діячів французької культури, які брали участь в офіційних торжествах на честь російського царя Миколи II під час його відвідання Франції в 1896 р. Поетеса мала намір опублікувати її у прогресивній французькій пресі (див. лист до Л. Драгоманової від 6 листопада 1896 р.). Відомостей про надрукування памфлета у Франції нема.
Мольєр Жан-Батіст (1622 – 1673) – великий французький драматург, актор і режисер, автор численних комедій, з яких викриваються пороки французької буржуазії.
Тріанон – один з палаців у Версалі.
у кімнатах Антуанетти і Людовіка – Маються на увазі французький король Людовік XVI та королева Антуанетта, страчені під час Великої французької революції 1793 р.
жертв, що устилали дорогу його колісниці цезаря – Натяк на криваву катастрофу 1896 р. на Ходинському полі в Москві під час коронації Миколи II, коли загинуло близько двох тисяч чоловік.
міст, що мусить з’єднувати народи – Іронічна згадка про міст на честь царя Миколи II, що був закладений під час його перебування у Франції.
залізні маски – Образний вислів, маються на увазі борці, які гинуть, залишаючись невідомими для людства. В основі цього образу лежить переказ про таємничого в’язня Бастілії, обличчя якого завжди було закрите залізною маскою.