Не так тії вороги, як добрії люди
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 19 – 25.
Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1897, т. VI, стор. 244 – 250, під криптонімом Н. С. Ж.
Автограф не знайдено.
Авторство Лесі Українки та дата написання (1897 р.) встановлюються на підставі її листування з І. Франком, якому поетеса надіслала статтю для опублікування в журналі «Житє і слово». У зв’язку з тим, що в цій статті Леся Українка полемізувала з Франком, останній не виявив бажання її друкувати. У відповідь на прохання Франка забрати статтю Леся Українка в листі, датованому січнем 1897 р. і підписаному тим же криптонімом, писала:
«Не від мене залежить вимагати її друкування, але по власній волі я її назад не візьму. Всяку полеміку прошу направляти на мене, бо приймаю цілком на себе відповідальність за думки, виражені «по долгу совести и чести…».
Згодом стаття була надрукована в складі добірки «Український і галицький радикалізм», де їй передувала невелика замітка І. Франка:
Моя стаття «З кінцем року», поміщена в останній книжці «Житя і слова» з р. 1896, зробила деяке враження в кругах української молодіжі в Росії. Не хочу величатися, бо, як побачите дальше, власне у людей, найближчих нам думками враження було некорисне і викликало полеміку. За полеміку можу бути тільки вдячний, оскільки вона посуває наперед порушену мною справу, пояснює зачеплені мною питання. Чи справді робить се слідуюча стаття і в якій мірі, нехай судять читачі, котрих я прошу тільки одне – перед прочитанням укр. полеміки прочитати мою статтю «З кінцем року».
Друкуючи укр. полемічну статтю, я додаю до неї свої уваги в осібній статейці. Обі ті статті я міщу під спільним титулом, бо маю надію, що на тім наша суперечка не скінчиться, бо порушені тут питання будуть, певно, цікаві так само для галичан, як і для українців; значить, і з сього і з того боку, може, ще дехто забере голос. Запрошую до сього всіх, кому дорога справа прояснення нашого народного прямування.
Слідом за статтею Лесі Українки йшла стаття-відповідь І.Франка «Коли не по конях, так хоч по оглоблях», в якій поет заперечував критичні зауваження Лесі Українки. Передруковуючи в 1910 р. цей цикл полемічних статей, І.Франко у своїй передмові «Між своїми» прямо назвав Лесю Українку авторкою статті «Не так тії вороги, як добрії люди».
Подається за першодруком.
після прочитання статті «З кінцем року» – Йдеться про статтю І. Франка («Житє і слово», 1896, т. V, стор. 401 – 407), в якій письменник зробив спробу критично оцінити сучасний стан визвольного руху на Україні та накреслити його програму на майбутнє.
Желябов Андрій Іванович (1851 – 1881) – видатний революціонер-народник, активний учасник народовольської організації «Земля і воля», а після її розколу – один з керівників «Народної волі», автор кількох її програмних документів. Під його керівництвом створювалися робітничі й студентські військові організації, готувалися замахи на царя Олександра II.
дехто з тих товаришів оселився на дармовім мешканні «с дозволения начальства» – 24 листопада 1896 р. було заарештовано і вкинуто до Лук’янівської в’язниці в Києві Михайла Кривинюка та Івана Стешенка, товаришів Лесі Українки.
партію «русько-католицького союзу» – Йдеться про так званий «католицький русько-народний союз», політичне товариство, засноване клерикалами 1896 р. у Львові.
Гектографовані примірники… – стаття І.Франка була гектографована М.Міхновським [Горак Р., Гнатів Я. Іван Франко. Кн. 7. Протистояння. – Львів: 2006 р., с. 343]. Я не вмію пояснити, чи знала Леся Українка, хто виконав передрук, а також чому вона вважала цю акцію ворожою.