Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 132 – 154.

Друкується вперше за автографом. У перекладі українською мовою статтю опубліковано в журн. «Всесвіт», 1976, № 3, стор. 3 – 15.

 
Чистовий автограф статті за підписом «Леся Українка» зберігається в Центральному партійному архіві Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС (ф. 170, оп. 1, од. зб. 151, арк. 1 – 60). У тексті автографа авторка викреслила у кількох місцях по одному-два речення, які здебільшого повторювали сказане раніше.

Стаття написана спеціально для журналу «Жизнь», але у зв’язку з його закриттям надрукована не була. Датується червнем 1901 р. на підставі листа Лесі Українки до Ольги Кобилянської з Кімполунга від 17 червня 1901 р., в якому поетеса повідомляв про завершення роботи над статтею: «…в неділю хтось на пошту до полудня спізнився, бо намагався викінчити того ж таки дня статтю для «Жизни», але викінчив тільки аж пополудні». Таким чином, стаття була завершена 10 червня (в неділю) 1901 р.

«Neue deutsche Rundschau» – журнал, що видавався в Берліні – Лейпцігу – Стокгольмі у 1894 – 1905 рр. У 1890 – 1897 рр. виходив під назвою «Neue Rundschau».

Шатобріан Франсуа-Рене (1768 – 1848) – французький письменник, представник реакційного романтизму.

Манфред – герой однойменної поеми Байрона.

Боттічеллі Сандро (справжнє ім’я – Філіпепо Алессандро; 1444 або 1445 – 1510) – видатний італійський художник флорентійської школи, найвизначнішої художньої школи доби Відродження.

Беклін Арнольд (1827 – 1901) – швейцарський художник-символіст.

Кассандра – в грецькій міфології найвродливіша дочка троянського царя Пріама. Бог Аполлон, якому вона нібито відмовила в коханні, покарав її, наділивши даром пророкування, в яке ніхто не вірив.