Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 195 – 200.

Вперше надруковано у журн. «Життя і знання», 1938, № 10, с. 303 – 304.

Автограф не знайдено.

Цей психологічний етюд створений Лесею Українкою як своєрідний відгук на твір О. Кобилянської «Сліпець» (ЛНВ, 1903, кн. 10, стор. 109 – 110) і надісланий О. Кобилянській разом з листом від 14.04.1902, у якому Леся Українка, зокрема, писала:

«Хоч ведмідь «Сліпця» не зрозумів, то ще то не значить, аби й ніхто не міг зрозуміти. Хтось думає, що зрозумів, а як зрозумів, то видко з того нарису-pendant, що тут приложений до листа. Хтось не міг утриматись, щоб того не писати, і ліг, і не встав, поки не написав».

Датується на підставі цього листа.

Подається за першодруком.