Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 257 – 274.

Вперше надруковано в ЛНВ, 1908, кн. 6, стор. 420 – 437.

В архіві письменниці зберігається чорновий завершений автограф оповідання, датований «1908 р., 20.01. Ялта», без заголовка, який фіксує первісну редакцію тексту (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 839). Автограф, написаний синім олівцем, має ряд дописок і закреслень. Ці авторські виправлення свідчать про прагнення Лесі Українки вдосконалити текст, зокрема чітко виражена тенденція до скорочення реплік у діалогах.

Першодрук відбивав пізнішу досконалішу редакцію тексту оповідання. Він має заголовок і, порівняно з чорновий автографом, значну кількість смислових та стилістичних уточнень. Наприклад:

Чорновий автограф
Першодрук
1. «Я раз була уже закохана».
«Я раз була дуже закохана».
2. «Отож поїхала я на Сибір. Се я рятувала те, що здавалось мені дорожчим над усе, навіть над моє кохання. Я думала, що, принісши таку тяжку жертву своєму божищу, я вже стану навіть великою жрицею його».
«Отож поїхала я на Сибір. Я думала, що, принісши таку тяжку жертву своєму божищу, я вже стану навіки великою жрицею його».
3. «Про се не варто говорити, – мовила тихо, – це сюди не йде… він не такий… занадто вже він «чесний трудівник» і «зразковий сім’янин».
«Про се не варто говорити, – мовила тихо, – це сюди не йде… він не такий…»
4. «Рішуче мовила вона».
«Зважливо мовила вона».
5. «Вона стихла».
«Вона вгамувалася».
6. «А ви таки до неймовірності великодушні!»
«А ви таки до неймовірності жалісливі!»
7. «…моє найближче около…»
«…моє найближче товариство…»
8. «…се вища стадія драматичної штуки…»
«…се вища стадія драматичного хисту…»
9. «Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози».
«Жінки якось краще вміють задержувати поезію свого почуття серед життьової прози».
10. «Ви забуваєтесь!» – «Простіть!»
«Ви що собі думаєте!» – «Пробачте!»
З ЛНВ оповідання передруковане у виданні: Леся Українка. Твори. Кн. 1. К., 1911, з деякими друкарськими помилками.

Датується орієнтовно лютим – травнем 1908 р. – часом подачі твору до ЛНВ. До початку лютого Леся Українка не закінчила оповідання. Про це свідчить її лист до Олени Пчілки від 3.02.1908 р.: «…написала якесь оповідання, що й досі йому назви не доберу, а тепер воно лежить, бо нам обом переписувати трудно». Цей лист – єдиний документ про творчу історію оповідання.

Подається за першодруком.

Сибір – велика країна у Росії, на схід від Уралу.

Іркутськ – місто на сході Сибіру, біля озера Байкал.