Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 136 – 141.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори. Т. X. К., «Книгоспілка», 1929, стор. 108 – 114.

Чорновий завершений автограф, датований «8.09.1896, Колодяжне» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 21), має ряд авторських скорочень з метою зробити опис економнішим, психологічно точнішим.

Після слів: «Се невеликий дарунок, але його робили королівські руки» закреслено речення «Я завжди ласкава до таких молодих дівчат, як ви», у реченні «Чим же гірша моя королева від інших, що не тільки вірять самі, а й других силують вірити в свою короновану гідність» підрядне речення викреслене, а замість нього вписано: «коронованих осіб».

У репліці «Ви ходите в окулярах, – відповів він просто, дивлячись на моє pince-nez, що я наложила, дивлячись на гімнастику», – підрядне речення також закреслене. У наступній репліці «Таке студентство можна сховати в кишеню, – сказала я, сміючись, і справді сховала pince-nez» – знято слово «сміючись».

Закреслено і останнє речення цього нарису: «Я хочу сказати слово сьому самому вченому тебанцеві».

Датується за автографом.

Історія створення нарису «Місто смутку» пов’язана з перебуванням Лесі Українки влітку 1896 р. у містечку Творки під Варшавою, куди вона приїхала на запрошення дядька О.П.Драгоманова, який працював у Творках головним лікарем психіатричного санаторію.

«Місто смутку», – писала згодом Олена Пчілка, – побіжні замітки, нотатки. Можливо, Леся Українка думала, що ті нотатки здадуться їй колись для якогось її писання, яко «людські документи», але ні в одному її творі не видно, щоб їй здалися оті знадібки» (Леся Українка. Твори. Т. X, стор. 295).

Подається за автографом.

А мені, на відміну від Олени Пчілки, здається, що нарис має зв’язок з драмою «Блакитна троянда», над якою Леся Українка працювала у той самий час (закінчена 31.08.1896 р.). Принаймні, інтерес до теми божевілля у цих творах – спільний. І строфант, який відіграє помітну роль у драмі, тут згадано – чи не від дядька Леся про нього довідалась?

Grande Polonaise – найімовірніше, мається на увазі твір польського композитора Фредеріка Шопена (Chopin, 1809 – 1849) «Andante Spianato & Grande Polonaise», оп. 22.

Данте – Данте Аліг’єрі (Dante Alighieri, 1265 – 1321), славний італійський поет.

Nella citta dolente – Перші рядки 3-ї пісні «Пекла» (1-ї частини «Комедії» Данте), які містять напис над брамою пекла : «Per me si va nella citta dolente, / Per me si va nel eterno dolore» (Сюди йдучи, в скорботу і відчай, / Надії мусиш знищити дощенту – у перифразі Юрія Клена). Тобто «Місто смутку», винесене в заголовок твору, це, власне, пекло.

Stroph. – строфант, сильнодіючий серцевий препарат. Докладніше – коментар до 4-ї дії «Блакитної троянди».

C. Cian. (ars., phosph.) – скорочений (і тому малопомітний) запис «Калій цианід (арсенід, фосфат)». Цианістий калій – смертельна отрута, та й арсенід калію – не гірша. Так Леся Українка заховала своє напівжартівливе – напівсерйозне ставлення до хвороби, від якої вилікує тільки смерть. Принаймні, Любов Гощинська у «Блакитній троянді» вилікувалась саме так.

Король Лір – головний персонаж одноіменної трагедії Вільяма Шекспіра (Shakespeare, 1564 – 1616), написаної в 1605 р. Розмова короля Ліра з тебанським (фіванським) філософом – в дії 3.