Опис публікації:

Уперше книга Миколи Зерова «Від Куліша до Винниченка», до якої увійшов розділ про Лесю Українку, опублікована 1929 р. у видавництві «Культура» Держтресту «Київ-Друк». 1980 р. праця перевидана видавництвом «Дніпро» у другому томі «Історико-літературних та літературознавчих праць» автора. На Порталі подано відцифровану версію тексту, здійснену Електронною бібліотекою української літератури Канадського інституту українських студій (CUIS). Набір: Ярослава Левчук, електронне форматування: Максим Тарнавський.

Інформація про автора:

Зеров М. (1890–1937) – поет, перекладач, літературознавець, літературний критик. Народився у м. Зіньків на Полтавщині. Вищу освіту отримав на історико-філологічному факультеті Університету св. Володимира (Київ, 1914). У його біографії важливе місце посідає викладацька кар’єра. Професор Зеров очолював кафедру історії української літератури ХІХ ст. в Інституті народної освіти та кафедру теорії та історії перекладу в Київському інституті лінгвістичної освіти. Різнобічна діяльність М. Зерова суперечила панівній на той час тоталітарній ідеології та більшовицькій пропаганді, що зумовило його переслідування владою. Арештований 1935 р. та засуджений до десятирічного позбавлення волі. Заслання відбував у виправно-трудових таборах на Соловках. 1937 р. його розстріляно у результаті перегляду справи.

Після реабілітації творчість М. Зерова поступово повернулася до читача. Для вітчизняного літературознавства особливо цінним є нарис науковця «Нове українське письменство» (Київ, 1924; Мюнхен, 1960), що вважається першою монографічною працею з історії української літератури, книг «До джерел» (1926) та «Від Куліша до Винниченка» (1929). Серед численних українських письменників автор повсякчас виокремлював постать Лесі Українки, якій присвятив аналітичний нарис «Леся Українка» (Харків; Київ, 1924). У ньому він простежив творчий шлях письменниці, дослідив еволюцію її поетики у ліриці та драматургії. Блискучий знавець прадавньої світової культури, М. Зеров дав високу оцінку культурософській своєрідності творчості письменниці, її схильності до ословлення проблем рідного краю у контексті історичного досвіду, вірності світу ідей, мандрівним образам та вічним колізіям загальнолюдського значення. Творчості Лесі Українки були присвячені й інші праці М. Зерова, як-от: «З листування Лесі Українки» (1925), «Леся Українка і читач» (1928), «Леся Українка та її “Лісова пісня”» (1929), «“Руфін і Прісцілла” (до історії задуму та виконання)» (1930); він є автором рецензій на книги письменниці «„В катакомбах” і інші п’єси» (1920), «Поеми» (рік видання не позначений), біографічно-критичне дослідження Андрія Музички «Леся Українка: її життя, громадська діяльність і поетична творчість» (1925). М. Зеров дав приклад академічної інтерпретації творів Лесі Українки, розкодування питомих ідей її художнього простору і таким чином сприяв читацькому осяганню інтелектуального наповнення текстів письменниці.