1814–1910

Дід Лесі Українки

Антон Григорович Косач – нащадок сотника Стародубського полку, колезький секретар, дійсний статський радник, землевласник, володів кількома хуторами в околицях Мглина. Народився у Мглині та продовжив рід гербового заможного українсько-козацького шляхетства. 15 (27) січня 1841 року двадцтисемилітній Антон Косач обвінчався з Марією Чернявською, з якою проживали у невеликому маєтку. У кінці цього ж року в них народився первісток Петро, майбутній батько Лесі Українки. Після нього народилося ще шестеро дітей – Матвій (1842, прожив тільки два місяці), Григорій (1843), Олена (1845), Порфирій (1846, помер у віці біля двох років), Олександра (1847), Степан (1848, помер у дитинстві).

Коли дружина 3 (15) листопада 1848 року померла, став удівцем з п’ятьма малолітніми дітьми, опіку над якими частково взяла сестра дружини Параскевія Чернявська. Усім дітям дав освіту. Мав авторитет справедливої людини серед місцевого дворянства, зокрема 1901 року входив до числа кандидатів на посади почесних суддів Мглинського повіту на 3 роки. Через непростий характер вів постійні судові справи за борги. Відомо, що Антон Косач ніколи не виїздив за межі Мглина через втрату зору. Його син Петро провідував свого батька, допомагав з юридичними позовами, узаконенням спадщини. Від батька він отримав у спадок земельний наділ біля Мглина, у селі Войтківка і хуторі Чорноруччя (загалом 188 дес. 81 кв. сажень).

Антон Косач більшу частину життя мешкав на хуторі Пасіка, де і тихо помер.

Ольга Косач-Кривинюк так характеризувала свого діда Антона: «Дід наш, батьків батько Антон Григорович, був людина мало освічена, але од природи розумна, дуже чесна й добра, однак був він страшенно запальний і міг скипіти до нестями. Помер дід, як йому було 96 років (тобто в 1910 р.), і мало не до самого кінця свого життя був сильний і здоровий, ходив і їздив верхи на полювання, дивувався, коли хто казав, що зуби болять, бо не розумів, як то може “кістка боліти”».