1882–1975

Сестра Лесі Українки 

Четверта дитина в сім’ї Петра та Ольги Косач Оксана народилася 4 червня (29 травня) 1882 року. Це сталося в родинному маєтку Колодяжне, як тільки сім’я переїхала туди з Луцька. Зі старшою сестрою Лесею їх розділяли 11 років. Оксана та ще двоє молодших Косачів склали своєрідну молодшу генерацію дітей у сім’ї, до виховання яких активно долучалась Леся Українка.

У перші роки дівчинку називали по-різному: Тамарою, Марочкою, Марусечкою. Початкову освіту отримала вдома та у Ковелі, де брала уроки у приватних вчителів. Уже тоді вона виявила схильність до вивчення французької та німецької мови. Леся Українка навчала молодшу сестру грати на фортепіано, пізніше разом вивчали англійську мову.

Офіційну освіту Оксана розпочала з третього класу в київській жіночій гімназії. Навчалась старанно, користувалась нагодою бувати на різних культурних подіях у великому місті. Вакації проводила зазвичай із рідними на Волині або Полтавщині. 1898 року на Великодні свята разом із сестрою провідала Лесю Українку в Ялті. Батьків і зокрема Лесю Українку турбував психологічний стан Оксани, симптоми неврастенії.

Після закінчення гімназії в Києві, дівчина мала намір отримати освіту у Мюнхені, де навчалися її двоюрідні брати. Вона прожила там цілий місяць, після чого мандрувала Європою. Побувала в Італії, де зупинялася у Лесі Українки в Сан-Ремо, Швейцарії, Чехії. Після її повернення було вирішено про подальше навчання Оксани на вищих жіночих курсах в Санкт-Петербурзі (так званих Бестужівських курсах), єдиному вищому навчальному закладі в царській Росії, який давав право своїм випускницям викладати в жіночих середніх навчальних закладах. Однак уже на першому курсі Оксану за невияснених політичних звинувачень виключають з петербурзького освітнього закладу.

Восени 1904 року вона виїжджає у місто Льєж (Бельгія) задля вступу до політехнічного інституту, де навчалася на фізико-математичному факультеті. Однак не меншим було її бажання реалізуватися в музиці, відтак через рік склала іспити до консерваторії у Льєжі. Проте звідти незабаром знову повертається до Києва.

Ще в Санкт-Петербурзі Оксана взяла неофіційний шлюб зі своїм двоюрідним братом Антоном Шимановським. Їхнє співжиття ускладнювала відмова російської православної церкви у вінчанні, як близьким родичам.

1908 року Оксана з чоловіком емігрують у місто Лозанну, Швейцарія, де уклали цивільний шлюб (у православній церкві вони були повінчані тільки 1916 року в Берні). У подружжя народилася донька Оксана. Переважно мешкаючи у Швейцарії до 20-х років, періодично поверталася в Україну, зокрема на батьківщині провела тривалий період у 1912–1913 роках. У Льєжі завдяки володінню різними мовами, тимчасово влаштовувалась на роботу, зокрема працювала в міжнародному Червоному Хресті, перекладачкою у дипломатичній місії УНР у Швейцарії.

Після розпаду шлюбу з Антоном Шимановським Оксана з донькою деякий час жила в Німеччині. З 1922 року оселилась у Празі, що стала її домівкою до останку. Жила скромно, підтримувала зв’язки з рідними, стежила за подіями в Україні. Заробляла переважно викладаючи французьку мову в празьких навчальних закладах.

Оксана Косач-Шимановська померла 7 червня 1975 року. Похована на Страшницькому цвинтарі Праги.