1869–1903

Брат Лесі Українки 

Старший син подружжя Петра та Єлизавети Драгоманових Михайло народився 13 (25) липня 1869 року в місті Новоград-Волинський. Був бажаною дитиною і з дитинства приносив радість своїм батькам. Енергійний, здібний, привітний, він завжди перебував у центрі уваги молодої родини. Початкову освіту отримав вдома. Згодом проходив програму чоловічої гімназії із приватними вчителями, зокрема з цією метою мама зі старшими дітьми переїжджала взимку до Києва. На перших порах він проявив схильність до історії та література. Необхідну офіційну освіту почав 1883 року в Києві, а через рік вступив до п’ятого класу гімназії у Холмі, де захопився точними науками. 1888 року він успішно закінчив гімназію і вступив до Київського університету св. Володимира на фізико-математичний факультет. Через два роки був відрахований за заборгованість, але інцидент став стимулом для отримання бажаної освіти і професійної самореалізації у сфері, яка була досить далекою від гуманітарних пріоритетів у родині Косачів.

1891 року Михайло Косач вступив у Юр’ївський університет, вибравши математичне відділення. Закінчивши його у 1894 році, перевівся на фізичне відділення, де поєднував навчання з роботою асистента фізичного кабінету, тісно спілкувався з професором Борисом Голіциним. Особливо Михайла захоплювало вивчення рентгенівського випромінювання, що на той час сприймали справжньою революцією в галузі фізики, хімії та біології. 1895 року молодий науковець захистив роботу з фізики на тему «Актиноелектричні явища» під керівництвом професора Олександра Садовського. Отримав досвід викладання фізики та математики в Дерптській жіночій гімназії. Поступово Михайло Косач зосередився на вивченні метеорології, фізичної оптики, фізики електролітів, мав низку технічних винаходів. 1898 року склав іспити на звання викладача фізики й математики в університеті, а через рік захистив магістерську дисертацію «Відбивання світла в одновісному кристалічному середовищі». Перед ним відкрилися широкі перспективи, зважаючи на його лекторські здібності, досвід перекладача наукових праць іноземців.

Дерптська сторінка професійного зростання Михайла позначена також зміною його сімейного статусу. Ще в студентські роки він одружився з подругою дитячих літ, донькою друзів родини Олександрою Судовщиковою. Пара повінчалася у київській Церкві Різдва Христового на Подолі 12 вересня 1893 року. Згодом дружина переїхала до чоловіка, в Україну поверталися тільки під час вакацій. 17 (25) лютого 1898 року в них народилась донька Євгенія.

У 1901 році Михайло Косач отримав посаду приват-доцента катедри фізики й метеорології Харківського університету. Незабаром він очолив виокремлену катедру фізичної географії та метеорології. Водночас викладав загальну фізику в Ветеринарному інституті. Інтенсивно працював як науковець та публікував свій доробок, вибирав тему для докторської дисертації. Михайло організував метеослужбу на Харківщині. Водночас із ентузіазмом будував дім для своєї сім’ї на хуторі Безбородьків на Полтавщині, який отримав в спадок дружиною. Однак усі плани Михайла Косача руйнує передчасна смерть. Захворівши на бактеріальну дизентерію (шигельоз) буквально після кількох днів боротьби з недугою він помирає в Харківській лікарні 3 (16) жовтня 1903 року. Панахида над спочилим відбулася в Антоніївській університетській церкві. Домовину з прахом було перевезено до Києва, де й поховано на Байковому кладовищі.

Попри успішну кар’єру науковця Михайло Драгоманов залишив вагомий слід як літератор (псевдонім Михайло Обачний). Ще підлітком демонстрував свій перекладацький хист. Був одним з учасників літературного гуртка «Плеяда». Упродовж 1889–1897 років опублікував низку оповідань у журналах «Зоря» та «Житі і слово». Багато зробив як натхненник і літературний агент Грицька Григоренка (псевдонім дружини Олександри Судовщикової-Косач). Цікавився етнографією. Посмертно було видано його записи кобзарських дум.

У Михайла Косача були винятково дружні стосунки з Лесею Українкою. Старший брат повсякчас намагався підтримувати її, бути поряд з нею під час лікування у Берлінській клініці чи на кримських курортах. Їхнє напрочуд щире спілкування засвідчують численні листи. Братові Леся Українка присвятила кілька поезій.

У 2017 році завдяки зусиллям літературознавиці Лариси Мірошниченко побачила світ книга, у якій зібрана збережена творча спадщина Михайла Косача.