Олена Тесленко-Приходько (до одруження – Косач)

1845-1927

Тітка Лесі Українки

Серед родичів по батьківській лінії у Лесі Українки особливо тісні стосунки склалися з тіткою, яку вона називала «тіточка Єля». Олена (Єлена) Антонівна – молодша сестра батька письменниці Петра Косача. Народилася у Мглині 9 (21) січня 1845 року, була четвертою дитиною в сім’ї. Її мати померла, коли дівчинці було тільки три роки, певною мірою турботи з виховання дитини взяла на себе тітка Парасковія Степанівна Чернявська. Отримавши початкову домашню освіту, юнка прагнула професійно реалізуватися, що було нелегко у патріархальному суспільстві. Однак їй вдалося закінчити акушерські курси при Київському університеті. Була тісно пов’язана з єлисаветградським революційним українським гуртком, який був частиною народницького руху. Сприяла незаконній еміграції відомої народниці, анархофеміністки Анни Макаревич, що зумовило негласний нагляд поліції, який було знято 1878 року.

Олена Косач працювала в денному притулку для дітей робітників у Києві, де мала контакти з політичним «гуртком бунтівників». 1878 року перебралася до Петербургу, там почала працювати акушеркою в Калінінській лікарні. Після замаху на шефа жандармів Олександра Дрентельна у місті було посилено репресивні заходи, які призвели до арешту Олени Косач у березні 1879 року. Зазнала ув’язнення у Литовському тюремному замку. За розпорядженням міністра внутрішніх справ від 21 квітня 1879 року дівчина була вислана в Олонецьку губернію, з 8 травня перебувала під гласним наглядом поліції у місті Пудож, розташованому в екзотичних місцях Карелії. 1881 року її перевели у Тобольську губернію (місто Ялуторовськ).

1884 року Олена Косач взяла шлюб з Петром Васильвичем Тесленком-Приходьком (1855?-1930), політкаторжанином, родом з Полтавщинии. 25 грудня 1884 року у подружжя народився син Юрій. Двічі (1887, 1891 р.) Олена Косач мала нагоду провідати родину брата Петра Косача, зокрема побувала в Луцьку й Колодяжному, однак знову поверталася до Сибіру. Остаточно покинула цей край неволі разом із сином 1895 року. Коли завершилося заслання чоловіка (1896), сім’я жила в Ризі. У 1900-их роках чимало часу проводили у маєтку, який 1899 року придбав Петро Тесленко-Приходько в селі Запруддя, що на Волинському Поліссі, ближче до родичів. 1907 року родина переїхала до Києва, де провела останні роки життя. Померла Олена Тесленко-Приходько 9 лютого 1927 року, похована на Байковому кладовищі (могила не збереглася).

За життя Олена Косач пробувала сили у письменстві українською мовою, наслідуючи Тараса Шевченка. Вона є авторкою низки гумористичних та історичних віршів із соціальними мотивами, поеми-билиці «Ганна», що була видана під псевдонімом Олена Ластівка 1881 року коштом брата Петра Косача. Інші її псевдоніми – Зовиця, Е. Ластівка.

Тітка Єля завжди була бажаною гостею в сім’ї Косачів. Вона була хрещеною матір’ю Михайла Косача, навчала маленьку Лесю плести вінки та вдосконалювати навики вишивальниці. Пізніше складала товариство небозі під час її лікування в Ялті (1897), Сан-Ремо (1901-1902). Ольга Косач-Кривинюк дає таку характеристику тітці: «…енергійна, жвава, бадьора, одважна й одверта – аж різка, “радикалка” старих часів». Племінники любили слухати її цікаві розповіді, що знайшло відлуння у вірші Лесі Українки «Забуті слова». Загальновідомо, що перший свій вірш «Надія» Леся написала під впливом сильного враження, яке вона пережила, дізнавшись про тітчин арешт і заслання.