1859–1919?

Дядько Лесі Українки

Наймолодший син подружжя Петра та Єлизавети Драгоманових народився в Гадячі 4 (16) серпня 1859 року. Початкову освіту отримав удома. Орієнтовно у 1870–1880 роках навчався у Другій Київській гімназії, перебуваючи на утриманні старшого брата Михайла. Гімназичну освіту закінчив 1881 р. у м. Єлець. Під час навчання проявив інтерес до хімії, що зумовило його вступ до Імператорського харківського університету. Навчався упродовж 1881–1887 років, завдяки своїм успіхам був залишений при кафедрі. Трудовий шлях розпочав у Клініці нервових і душевних хвороб при Харківському університеті, яку очолював авторитетний професор Павло Ковалевський. Згодом отримав посаду ординатора в міській Олександрівській лікарні Харкова. Паралельно, починаючи з 1887 року, працював у журналі «Архив психиатрии, нейрологии и судебной психопатологии» як бібліограф, публікував новини англійської, американської й німецької психіатрії. Навесні 1889 року до нього приїжджала Леся Українка з матір’ю, дядько Саша подбав про консультацію племінниці у харківського медичного світила Вільгельма Грубе.

Із 1887 року перебував у цивільному шлюбі з Олександрою Кузьміною, родом з Гадяча, а 1889 року вони обвінчалися. Молоде подружжя проживало в Харкові. У них народилося дві доньки – Оксана (1891) і Ніна (1898). 

Після недовгого перебування в Петербурзі (1890–1891) Олександр Драгоманов отримав призначення на посаду лікаря психіатричної клініки в польському містечку Творки (неподалік від Варшави). Це був новий лікувальний заклад для психічнохворих, який відкрили в тому ж 1891 році за сприяння солідних медичних установ. Незабаром до чоловіка у Творки перебирається дружина з донькою. У лікарні Олександр Драгоманов не полишав свої наукові інтереси. 7 квітня 1896 року він захистив докторську дисертацію з психіатрії.

Тричі у Творках гостювала Леся Українка разом з матір’ю (1892, 1896, 1899). Тут письменниця збирала матеріал для оповідання «Місто смутку» та драми «Блакитна троянда». Своєю чергою Олександр Драгоманов гостював у Колодяжному та в Гадячі. Хотів отримати посаду в Україні, але йому це не вдалося. З червня 1897 року він став старшим ординатором психіатричної лікарні у Варшаві, долучився до викладацького складу Варшавського університету. У Польщі підтримував зв’язки з українською громадою.

Надалі кар’єра Олександра Драгоманова розвивалася в різних містах. Із 1905 року його призначили старшим лікарем 64-го піхотного запасного батальйону у Бресті. У червні 1911 року він повернувся до Польщі, де працював у варшавській лікарні Св. Іоанна на посадах старшого лікаря, згодом директора. З початком світової війни Олександра Драгоманова відкликали у Петербург і призначили старшим ординатором психіатричного відділення Миколаївського військового госпіталю. У цьому місті його не стало приблизно у 1919 році.